Дуже особлива зебра Сюзан

Here you can find the English version of the story: Susan A Very Special Zebra

Одного дуже спекотного пообіддя лев Яспер, сурикат Річард і зебра Сюзан сиділи на пагорбі в затінку густого дерева. Звідси вони могли споглядати розкішний краєвид африканської савани. 

Сезон дощів майже закінчився, кущі й дерева буяли зеленим листям, а численні звірі сходилися до водопою.

Трійця друзів зі свого затінку із задоволенням спостерігали за звірями. Найбільше захвату викликали величезні слони, що збиралися біля водопою й всмоктували так багато води своїми довгими хоботами.

— Але якщо так буде й надалі, за кілька днів джерело висохне! — сказав Річард, дивлячись на слонів.

Лев Яспер і зебра Сюзан слухали його на пів вуха. Вони грали в карти, і цікава гра їх цілком захопила. Щойно Сюзан намірилася відкрити останню карту й проголосити свою перемогу, незнайома антилопа, що пробігало повз них, раптом зупинилася.

— Ти якась дивна зебра, — антилопа обдивилася Сюзан із голови до ніг і пирхнула.

Сурикат Річард ураз підхопився і став між нею та Сюзан.

— Ти хто така, і чим таким наша подруга тобі дивна?

— Ну чи ж ви не бачите? — запитала антилопа трійцю друзів, так само зачудовано витріщаючись на Сюзан. 

Лев Ясперт, що досі лежав, сів і запитав антилопу:

— І що ж ми мали побачити?

Лев Яспер і Річард обдивилися Сюзан і сказали в один голос:

— Ні, нічого ми не бачимо. Сюзан така, як і завжди була.

Сюзан явно почувалася незручно. Її ще ніколи так не обдивлялися, і ніхто не казав, що вона дивна. Їй дуже хотілося сховатися за спинами друзів або за дерево. Та було пізно.

Ціле стадо антилоп зупинилися, щоб повитріщатися на неї. Вони дивилися на Сюзан, щось бубоніли самі до себе й запитливо перезиралися.

Найменша й наймолодша антилопа зі стада помітила трьох друзів під деревом пізніше за інших і радісно вигукнула:

— Погляньте на ту зебру під деревом! На ній лише три смужки. Я ще такого ніколи не бачила!

Тепер уже нічого не можна було змінити. Усі повернулися й витріщилися на зебру Сюзан. Уже навіть Яспер і Річард заходилися рахувати її смужки.

— І справді! — мовив лев Яспер. — У тебе тільки три смужки, я раніше не звертав уваги.

Коли ці слова нарешті прозвучали, цікавість антилоп вичерпалася. Стадо рушило з місця й щодуху помчало далі, минаючи трійцю.

Сюзан страшенно хотілося розчинитися в повітрі, але це було неможливо. Річард, відчуваючи, що вона засмучена, затанцював довкола неї.

— Та яка різниця, що там наплели ті антилопи! Досі я й не помічав твоїх смужок. Хай собі базікають! — казав він бадьорим голосом.

Сюзан це тільки роздратувало.

— Ви не бачили, що в мене тільки три смужки? Я не вірю! Чому ви мені нічого не сказали?

Річард і Яспер перезирнулися, хитаючи головами на знак, що вони ні в чому не винні. Та було вже пізно. Сюзан опустила голову й чкурнула геть.

Вони обидва дуже хвилювалися за подругу.

— Які лихі ті антилопи! Як вони посміли прибігти сюди й глузувати з нашої подруги! — обурювався Яспер, думаючи, що ж їм тепер робити.

На наступний ранок троє друзів запланували собі пограти в м’яча разом із іншими звірятами. Сюзан прийшла, коли всі решта вже почали облаштовувати собі поле для гри.

— Привіт, Сюзан! Станеш на ворота? — запитав жираф.

— Звичайно, уже йду! — довірливо відгукнулася Сюзан.

Річард і Яспер запитливо перезирнулися. Здалеку їм здалося, що на Сюзан побільшало смужок відучора.

— Схоже, усе вже гаразд знову, — шепнув приятелеві лев Яспер. М’яч кілька разів переходив із однієї половини поля на іншу, і через куряву гравці заледве могли бачити одне одного.

І тут раптом у небі загриміло. За якусь мить поле для гри накрила потужна злива.

Дощ припинився так само раптово, як почався. Гравці все ще стояли на своїх місцях, тільки вже змоклі до нитки. М’яч був під копитом Сюзан.

— Сюзан, що трапилося з твоєю шкуркою, і чому м’яч почорнів? — запитав носоріг. Усі решта також повернулися до Сюзан, і вона сама вже стала розглядати себе.

Річард і Яспер знову перезирнулися.

— Сюзан домалювала на собі смужки, щоб не відрізнятися від інших! — пошепки сказав другові Яспер.

Річард вдався до хитрощів — спробував відволікти на себе увагу решти гравців. Сюзан цим скористалася й швидко втекла, поки на неї не стали витріщатися інші звірята.

Наступного дня трьох друзів чекала в гості бабуся Яспера. Вона дуже любила приймати гостей, які дуже любили пироги.

Яспер і Річард чекали біля огорожі бабусиного садка, і нарешті Сюзан прийшла. Бабуся Яспера в той самий момент вийшла з будинку й покликала трьох друзів у двір, що дихав полудневою спекою.

— Але ж, Сюзан, навіщо тобі плащ у таку спеку? — спантеличено запитала Ясперова бабуся.

Сюзан відповіла, що вчора пообіді вони потрапили під раптову зливу, і відтоді вона вирішила, що ходитиме в плащі весь час — про всяк випадок.

Ясперова бабуся запевнила, що в її домі дощу можна не боятися, і забрала плащ. Коли вже всі вмостилися за столом, Сюзан набралася хоробрості й запитала бабусю, котра завжди все знала, скільки смужок повинна мати справжня зебра.

— Що значить «справжня зебра»? Тобто, ти вважаєш, що зебри, у яких смужок менше чи більше, — «несправжні»?

Ясперова бабуся подивилася на спантеличені личка звірят, що сиділи за її кухонним столом, і підсунула їм пиріг.

Сюзан розповіла бабусі про те, що з нею сталося за минулі кілька днів, зокрема про антилопу, яка сказала, що Сюзан — дивна зебра, бо в неї тільки три смужки. Бабуся всміхнулася й дістала зі скриньки старий фотоальбом.

— Хочу показати вам кількох дуже особливих моїх друзів, із якими я мала приємність познайомитися під час моїх численних подорожей.

На цих фото друзі побачили тварин, які не траплялися їм на очі ніколи раніше.

Ясперова бабуся розповіла їм, як називаються ці тварини. Показала їм черепаху, панду й великого кенгуру.

— Чи помітили ви що-небудь дивне в моїх друзях? Як гадаєте, у них дивний вигляд?

Троє друзів перезирнулися й хором сказали:

— Ні, вони здаються дуже милими і, схоже, пережили вже якісь чудові пригоди.

Ясперова бабуся задоволено кивнула.

Вона розповіла їм, що черепаху звати Патрісія і що це одна з її найдавніших подруг. Візерунок на її панцирі зовсім не схожий на візерунок на пацирях інших черепах.

Дружню панду звати Лі, і одне з її вух довше за друге, а ще воно часто падає їй на обличчя, коли вона біжить. А кенгуру всі називають Донною, і в неї нема сумки. Замість сумки вона носить невеличкий наплічник.

Ясперова бабуся поплескала Сюзан по плечу й заходилася розповідати їй про захопливі пригоди своїх друзів.

— Не було нікого сміливішого за цю трійцю. І немає ніяких правильних і неправильних, справжніх і несправжніх. Ти чудова така, яка ти є, і не має значення, скільки на тобі смужок!

— Ми ж казали тобі, Сюзан! — радісно вигукнули лев Яспер і сурикат Річард. Друзям поліпшився настрій, і вони з радістю смакували бабусиним пирогом.

Leave a Comment

Your email address will not be published.